Із засновницями «Дієвої громади» Світлана Прокопенко познайомилась, стоячи у чергах за гуманітарною допомогою від благодійних організацій. А після створення «Дієвої громади» чи не першою почала відвідувати перший проєкт організації – захід вихідного дня «Естафета щастя» на базі Будинку культури. У 2018 році Світлана вирішила втілити давню мрію та почала відвідувати курси аніматорів.
«Мені було це близьким. Різні конкурси я постійно проводила то вдома, то на днях народження у близьких, то на святах у дітвори. Мені завжди подобалось розважати дітей. З дитинства я хотіла бути вчителем, навіть проводила уроки з ляльками. Та потім мрія змінилась і я захотіла стати слідчим», – розповідає Світлана.
Стати слідчим у Світлани не вийшло з ряду причин, та майже все життя дівчина пропрацювала у відділі міліції в Луганську. Отримавши в училищі спеціальність «Секретар-друкарка», Світлана пішла працювати в міліцію вільнонайманим секретарем. Працювала з документами, реєструвала їх, приймала кореспонденцію. Одночасно вчилася на заочному відділені у Харкові на менеджера-економіста, та за спеціальністю згодом не працювала. Потім дівчина була у декреті, а після початку воєнних дій не змогла бути в міліції вільнонайманим працівником, тож звільнилась. Сім’я перебралась у Старобільськ, а Світлана вступила до університету на магістратуру за спеціальністю «Вихователь-логопед». Та одночасно стала відвідувати курси аніматорів.
КУРСИ, ГРАНТ, РОБОТА ВИХОВАТЕЛЯ
На професійних курсах аніматорів Світлана разом з іншими учасницями одразу перейшла до практики та почала проводити різні заходи. Так, дівчині запам’яталось святкування Хелловіну в «Дієвій громаді», а також вечірка в Будинку культури, де аніматори в костюмах піратів проводили для малечі ігрову програму з конкурсами і призами. Крім того, Світлану часто стали запрошувати на дні народження однокласників її сина. Атрибути для заходів дівчина спочатку брала у «Дієвої громади», та потім придбала власні.
«Мені ніколи не відмовляли, завжди допомагали. Тож на початку я використовувала їх атрибути – костюми піратів, принцес тощо. Та розуміла, що треба рухатись далі», – каже Світлана.
Після курсів Світлана написала бізнес-план та взяла участь у грантовій програмі. Її ідею підтримали та виділили кошти на розвиток анімаційних послуг. Тож дівчина змогла придбати костюми Діда Мороза й Снігурки, Робокара Полі (робота-поліцейського), Сімки (дівчини-фіксика), клоуна, а також різні атрибути для ігор (включно з матеріалами для аквагриму).Інформація про аніматорку Світлану поширювалась «сарафанним радіо», а також у соцмережах. Тож вона стала дуже активно займатися анімацією. Так, крім днів народження та вечірок у «Дієвій громаді», Світлана почала проводила заходи на відкритті міського парку відпочинку, а також на багатьох інших святах.Паралельно з цим Світлана закінчила навчання на магістратурі і почала працювати вихователем в дитячому садку. І вже працює три роки. Та навчання продовжує самостійно, бо логопедія постійно потребує удосконалення своїх знань.
ІНШІ ПРОЄКТИ ТА ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ
Через пандемію ковіду Світлана вже довгий час не займається анімацією, щоб не наражати на небезпеку себе та дітей. Та по завершенню карантинних обмежень планує відновлювати свою діяльність та розвиватись у цьому напрямку, а також в напрямку логопедії.Крім анімації, у «Дієвій громаді» Світлана брала участь у багатьох інших проєктах. Так, разом з сином вона відвідувала курси англійської мови Олени Мягкої.
«Трохи підтягнули англійську, та шкода, що курс швидко завершився. Сину дуже допомогло, він навіть в школі став краще навчатися», – ділиться Світлана.
Також героїня статті брала участь у різних майстер-класах: з розпису пряників, із створення прикрас ручної роботи тощо. Також не пропускала різні тренінги і семінари, літні кінопокази. А на фестивалі «З країни в Україну» Світлана була в якості волонтера, і відповідала за деякі локації та конкурси.Крім цього, дівчина брала участь у конкурсі віршів до Дня Старобільська. Вона перемогла, написавши вірш «Мій любий друже Старобільськ», отримавши пам’ятні призи з символікою міста. А її вірш був надрукований у збірці місцевих поетів. Та й загалом, як зізнається Світлана, «Дієва громада» завжди влаштовувала багато цікавинок.
«Дівчата завжди позитивні, як промінчик сонця. Вони надають підтримку багатьом переселенцям, і всі заходи, що вони влаштовують – курсі, корпоративи, ігри – завжди цікаво відвідувати. На них дивишся і хочеш діяти, береш енергію і позитив. Хочеться брати з них приклад. Я радію, що знайома з такими людьми» – підсумувала Світлана Прокопенко.
Публікацію підготовано в рамках проєкту “Ефективні комунікації, як відповідь на нові виклики” за підтримки організації «Людина в біді» People in Need Ukraine в рамках Програми солідарності COVID-19 від Європейського Союзу для ініціативи «Східне партнерство», що фінансується Європейським Союзом.
Більше фото Світлани на нашій сторінці в Інстаграм – https://www.instagram.com/p/CQdsl5CJAMa/