Немає двох міст/селищ/сіл, абсолютно схожих між собою. Кожне – із своєю аурою, своїм обличчям.

Переселенцям та біженцям це відомо, як мало кому іншому.

Одна з екскурсій, організованих 21 жовтня для переселенців у рамках Арт-резиденції «Аура міста», передбачала знайомство з Ужгородом. Точніше, не з Ужгородом, адже не можна пізнати всі грані старовинного мультикультурного міста за один день. Екскурсія передбачала кілька зупинок, і кожна з них демонструвала обласний центр Закарпаття з нового ракурсу.

…Отже, «Деца у нотаря». А спробуйте-но відгадати, який заклад може мати таку назву…

Той, хто добре знається на закарпатській говірці, зрозуміє. У перекладі сучасною літературною українською мовою це звучало би приблизно так: «Сто грамів у нотаріуса».

Колектив закладу позиціонує себе так: «Наша корчма – для HOMO SAPIENS». Недарма цей заклад став туристичною родзинкою Ужгорода: його відвідують не для того (чи не лише для того), щоб попоїсти й випити – а напої і наїдки тут неперевершені. Його відвідують, у першу чергу, для того, щоб відчути дивну ауру, зануритись в атмосферу старовинного Закарпаття – того, де нотаріусів нотарями називають, ходять до них на децу та все роблять із почуттям гумору.

…Ужгородський замок.

Один із замків Закарпаття, що вабить туристів з усього світу. Це і пам’ятка військової (й не лише) історії, і музей, і унікальні декорації для фото- й відеозйомок, і місце сили.

Тут учасникам «Аури…» знову пощастило з гідом (як і з паном Михайлом на Синевирі). Сергій, колишній правоохоронець та екскурсовод бозна в якому поколінні, не просто любить свій край та уміє про нього розповідати, але й мало чого боїться… Отже, не боявся він – єдиний із місцевих екскурсоводів! – дозволяли екскурсантам їсти плоди місцевих дерев та кущів… У тому числі тиси…

…Наступна локація – Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Тут просто неба можна побачити хати практично з усіх районів та сіл Закарпаття (а Закарпаття мультинаціональне й мультикультурне, отже, тут є на що подивитись). Показово, що тут учасники екскурсії відверто шукали хати зі Сваляви та Свалявського району – адже саме Свалява прихистила більшість із них після вимушеного від’їзду з рідних регіонів.

Враження від наступних локацій вкотре включали й кулінарні.

…Ресторан «Вертеп».

Млинці із м’ясом. Тут тільки назва звучала звично, а смак сприймався як новий і унікальний.

І бограч. З одного боку – вже знайомий. З іншого ж – як ми казали раніше, цю першу страву кожен готує по-своєму. До того ж, у «Вертепі» його подають у тарілці з хліба.

…Воскресенський чоловічий монастир.

Крім того, що це також місце сили з унікальною аурою, були тут і кулінарні враження: сироварня з екскурсією та дегустацією.

…І – контактний зоопарк. Де спостереження за тваринами та контакт з ними знову давали терапевтичний ефект.

***

Попри всю гіпернасиченість екскурсії, вона була організована таким чином, що години із півтори евакуйовані внаслідок війни українці встигли просто погуляти Ужгородом. І встигли закохатись у це місто.

***

Артрезиденція «Аура міста» Арттерапевтична програма «Евакуйовані» реалізується громадською організацією  «Центр спільного розвитку «Дієва громада» за підтримки проєкту «Розбудова структур надання послуг та освітнього потенціалу для психосоціального забезпечення в Україні», що впроваджується GIZ за дорученням уряду Німеччини.