Творчість – «шо воно ото?» як казала одна не дуже «вчена» громадянка.
З чим асоціюється в нас слово «творчість»? З томами книжок , що написав видатний письменник? З художньою галереєю, де на стінах висять шедевральні ( і не дуже ) полотна? Із скульптурами у парку? З вишитими рушниками, чи різбленням по дереву?
А в мене, наприклад, слово «творчість» асоціюється ще і з важким металопластиком камери у руках, з сидінням за компьютером, з маніпуляціями над світлом та тінями у фотостудії.
Але ні, панове , це ще не все, і далеко не все, що може вважатися ТВОРЧОСТЮ. ТВОРЧІСТЬ – це набагато ширше.
Визначення : ТВОРЧІСТЬ – ЦЕ СТВОРЕННЯ ЧОГОСЬ НОВОГО, ШЛЯХОМ ЗМІНИ СТАРОГО ЧИ ЗАГАЛЬНО ПРИЙНЯТОГО.
Точніше не скажеш. Бо творчість не може базуватися на порожньому місті, бо з «нічого» не зробиш нічого… Для творчості потрібна творча база, матеріали, ідея, що ми саме робимо і для чого, мета в кінці кінців . І тут виникає питаннячко, а ЩО САМЕ СЛІД ВВАЖАТИ ТВОРЧІСТЮ? І НА ЯКОМУ ЕТАПІ ПОЧИНАЄТЬСЯ «САМОРЕАЛІЗАЦІЯ» ЛЮДИНИ?
Ось «піраміда Маслоу», її створили і продвигають у світ шановані теоретики. Що вона нам , вибачте, «втюхує»?
Що спочатку треба ВИЖИТИ, потім ОБЛАШТУВАТИ ПОБУТ.
А ТВОРЧІСТЬ – вона там , десь нагорі, аж після розваг. І там же скромненько САМОРЕАЛІЗАЦІЯ?
А що, на етапі виживання творчості не було? Що, не спробував хтось перший ЗМІНИТИ форму простого вогнища і зробити першу, нехай і примітивну піч? Або , коли голі люди почали мерзнути, хтось додумався не спочатку просто грітися під шкурами вбитих та з’їдених тварин? А потім хтось, можливо їнший, може через 300 років, може пізніш, спробував, загорнувшись у шматки таких шкур вийти на вулицю з тепленької печери. І це що, не був перший дизайнер? Бо сучасні дизайнери роблять те ж саме – вони закривають людське тіло від зовнішньої середи різними фасонами тканини. А вже далі, під час облаштування побуту, перші умільці почали робити з підручної сировини всіляке знаряддя від палиці – копалки та кам’яного рубила , до металевих ножей та сокир. І ті умільці стали майстрами і самореалізувалися в тому , бо почали робити це для інших за якусь винагороду. І що не можемо їх вважати за первісних інженерів – конструкторів та фахівців з обробки? Ну а перші малюнки про полювання на мамонтів та інших звірів ? Ще металу не було у побуті, ще одежа була з сирих шкур, а вже старалися первісні художники відобразити фрагменти процесу. Що їх вело у цьому – якісь первісні релігійні культи, бажання поділитися інформацією, чи навчити дітей тому що знали батьки? Скоріше всього – усе це разом. І що це не творчість на грані виживання? І чи не є це фактом навчання, тобто шляхом до якоїсь первісної САМОРЕАЛІЗАЦІЇ? Ой щось не так у головах панів теоретиків…
Михайло Світличний