Шановні читачі/-ки!
До вашої уваги – серія історій жінок, яких з ГО “ЦСР “Дієва громада” пов’язують людські цінності, партнерство – і, зрештою, успіх.
Історії переселенців дуже часто схожі одна на одну. Покинута домівка, довжелезний шлях, орендоване житло, втрата роботи, проблеми при облаштуванні побуту на новому місці… Приблизно такою ж типовою є й історія переселенки з села Лиман Старобільського району Луганщини Катерини Поляк. Проте нетиповою є сама Катерина. У свої 34 роки вона мама сімох дітей. Вона матушка – її чоловік Микола Поляк є священиком. Вона керувала хором в одному з храмів Старобільщини. Вона опановувала нове для себе ремесло кондитерки, будучи вагітною вчертверте, приблизно на п’ятому-шостому місяці (після отримання сертифіката кондитерки народила близнюків Петрика і Павлика). Погодьтеся – це за сукупністю навряд чи типово.
Її шлях до майстерності
– Я завжди захоплювалась випічкою, і хотілось перетворити своє захоплення на джерело заробітку, – каже Катерина. – Щоб чогось навчитись, спочатку дивилась ролики в інтернеті, випікала на власній кухні… Потім – це було майже 10 років тому – почула, що в Старобільську ГО Центр спільного розвитку “Дієва громада” в STB city hub організовує різні курси для жінок, які хочуть опанувати нову професію. Були серед них і курси кондитерів. Вирішила саме там вдосконалити свої уміння, щоб сміливіше братись за замовлення. Адже родина вже тоді була велика, треба було її утримувати.
Курси допомогли й отримати теоретичні знання, яких не вистачало, й “набити руку”, перетворивши свої уміння на навички, доведені до автоматизму. Крім того, тут Катерина навчилась оригінально подавати страви – а це так само важливо, як смак.
Навчання додало також упевненості в собі. Цікаво, що перехідним моментом від невпевненості до впевненості став день, коли на курсах в STB city hub Катерині треба було скласти невеличкий іспит – намалювати квіти на власноруч зроблених кексах. Вона боялась, що не вийде – і саме тому не виходило. Й тоді викладачка заявила, що не випустить її з помешкання доти, доки квіти не будуть готові. Зрештою квіти були намальовані як слід і стали відправною точкою на шляху до справжньої впевненості у своїй майстерності.
Впевнено братись за серйозні замовлення Катерина почала після того, як зуміла зробити цілком переконливий торт-акордеон – він задовольнив і клієнта, і саму кондитерку.
Отримавши першого сертифіката після навчання в STB city hub, Катерина Поляк цим не обмежилась. Вона переконана, що он-лайн навчання у цій справі замало – завжди треба вчитись на практиці у більш досвідчених колег. Вона відвідувала тематичні майстер-класи в різних регіонах України – окремо напрацьовувала практичний досвід у виробленні квітів, засвоювала цукрову флористику, карамельну композицію тощо.
Тим часом родина ставала більшою. І діти Катерини, дорослішаючи, з її перших “клієнтів” виростали потроху до її помічників.
Її помічники: Софія, Вероніка, Ангеліна, Петрик і Павлик, Максим, Марк
– Зараз діти – мої кращі помічники, їм по-справжньому цікаво те, що я роблю, – каже Катерина.
Дійсно, її старшим дівчатам вже цілком можна довірити в міру складні технологічні операції.
Вік її дітлашні зараз такий: Софії 15, Вероніці 12, Ангеліні 13 квітня виповниться 11, близнятам Павлику й Петрику – по 9, Максимові – 8, а Маркові 10 березня виповниться рочок.
Робити торти допомагає кожен і кожна – безумовно, настільки, наскільки дозволяє вік. Дітям це по-справжньому цікаво, бо мама заразила їх своєю пристрастю. Принагідно допомагає Катерині й чоловік, хоча священику виділяти на це час дуже складно.
Ще проживаючи вдома, в Лимані, Катерина мріяла (та навіть більше ніж мріяла – планувала) організувати сімейну кондитерську. В активі для цього в неї були власні навички, сертифікати, певна напрацьована клієнтська база й справжня бригада помічниць і помічників, які, підростаючи, все більше прагнули долучитись до маминої справи.
Діти були не лише помічниками, а й стимулом, адже, щоб утримувати таку велику родину, треба заробляти.
Проте, як дуже часто доводиться казати останнім часом – війна внесла корективи.
Її перешкоди: реалії переселенки
Наразі родина Поляків мешкає у селі Великі Ком’яти Берегівського району Закарпатської області.
Зараз, в орендованому житлі, вона випікає лише для власної родини. Робити щось на замовлення заважає багато факторів: слабка проводка, те, що досить часто відсутня електрика, відсутність належного холодильника, та й взагалі – відсутність зручної кухні… Щоправда, свій планетарний міксер Катерина забрала з дому, але цього замало.
Втім, вона переконана, що свою справу продовжить.
Як варіант розглядає для себе спробу претендувати на певний грант. Хоч і констатує: важко буде в будь-якому випадку.
Ще кілька штрихів до портрету Катерини
* Родина Поляків виїхала зі Старобільщини у квітні 2022 року двома автівками, одну вів чоловік, другу Катерина. Раніше вона водила авто лише в межах Старобільського району, проте подолала за кермом в авто, повному дітей, відстань до Закарпаття.
* Родина дісталась Закарпаття 13 квітня, а наступного дня була обстріляна евакуаційна колона – й евакуаційний шлях через Харківську область, яким виїхали Поляки, перестав існувати.
* Катерина закінчила духовний навчальний заклад і керувала церковним хором при одному з храмів Старобільського району.
* Катерина була головою громадської організації “Позитивні зміни” в селі Лиман, відкрила кімнату матері і дитини в селі, разом з однодумцями власними зусиллями облаштувала дитячий майданчик.