– Моє життя зараз «на стопі». У якийсь момент я розучилася мріяти, планувати. Але потроху вже вчусь будувати плани – завдяки Лілії, психологині «Аури міста».
Це зізнання жінки, яка в лютому виїхала в напрямку Закарпаття з Харківської області.
Війна забрала життя близької їй людини – в один із тих днів, коли село на Харківщині якраз звільняли від окупантів.
І схожа історія – у кожного клієнта чи клієнтки Лілії Антонюк, психологині Артрезиденції «Аура міста». Усі ці люди приїхали в Закарпаття з найгарячіших точок України – з Енергодару, міст та сіл Луганщини, Балаклії, Ізюму…
– Дітям співробітників Запорізької АЕС, яких евакуювали в Закарпаття з Енергодару, продовжують перебування тут кожні два тижні, – розповідає Лілія. – І серед тих, з ким я працюю, є 10-річний хлопчик, який кожні два тижні, ніби на страшний вирок, чекає на те, що йому можуть не продовжити цей термін – можуть повернути його в окупований Енергодар (хоча це й неможливо). І кожного разу він «видихує», коли дізнається, що може й надалі перебувати в безпечному регіоні.
…Є серед клієнток Лілії 15-річна дівчина-підліток, яка плаче кожного разу, коли ліпить із пластиліну. Є цілком дорослі чоловіки, по яких дуже жорстко пройшлася війна. І всі ці люди через кілька сеансів роботи з психологи нею починають оцінювати свій емоційний стан значно вище, ніж на початку.
Досвід роботи практичного психолога в Лілії Антонюк чималий, але саме в подібному проєкті вона, за її словами, задіяна вперше. І клієнтів за той час, що тривала «Аура міста», в неї було більше, ніж заплановано…
Психологиня зізнається: свого часу вона прийшла у професію, бо прагнула допомагати людям. «Аура міста» дала таку можливість – у важкий для всієї країни період.
***
Артрезиденція «Аура міста» Арттерапевтична програма «Евакуйовані» реалізується громадською організацією «Центр спільного розвитку «Дієва громада» за підтримки проєкту «Розбудова структур надання послуг та освітнього потенціалу для психосоціального забезпечення в Україні», що впроваджується GIZ за дорученням уряду Німеччини.