У рамках Арт-резиденції «Аура міста» митці-резиденти та внутрішньо переміщені особи, які наразі мешкають у місті Сваляві, 7 жовтня провели цілий день, мандруючи жовтневим Закарпаттям.
Мандри стартували раннім ранком, а фінішували під яскравим місяцем.
Зупинки в цій подорожі були такими: водопад Шипіт, озеро Синевир, канатна дорога, колиба з закарпатським меню, реабілітаційний центр бурих ведмедів.
Як для жовтневого Закарпаття, погода була на диво чудова: тепло, без дощу, у високогір’ї ще не було заморозків, все навколо – усіх відтінків зеленого із вкрапленнями червоного, коричневого, жовтого, коли-не-коли бузкового… Чи то сама природа цього дня стала на сторону тих, кого з дому викинула війна, та дозволила отримати глибоку насолоду від подорожі. Чи то пан Михайло – водій і екскурсовод в одній особі – домовився з небесною канцелярією (принаймні, сам він стверджує, що так і було).
…Водійського стажу в пана Михайла – 54 роки. Він не просто любить свою малу Батьківщину та із задоволенням про неї розповідає – він знає її, як мало хто. Адже він об’їздив тут усі шляхи, дороги та доріжки, на його очах та за його участі вони будувались, на його очах творилась історія Закарпаття… Тож із однаковим знанням справи він розповідав і про історію, і про природу, і про підприємства та адміністративний поділ регіону, і про те, звідки взялась та чи інша назва села чи річки, і про місцеву кухню.
Про війну цього дня переселенцям майже нічого не нагадувало. Хіба що оголошення про допомогу ВПО, розміщені то там, то там, та єдиний за всю дорогу блокпост.
Кожен вбирав у себе кожною клітинкою звуки, свіжість повітря, барви…
У Закарпатті як мало де відчуваєш, що не просто найкращий, а найгеніальніший і будівельник, і озеленювач, і митець, і зрештою терапевт – то природа.
І найкраща натхненниця. Бо ж то вона переплела коріння дерев чудернацьким чином, закріпивши ними гори… То вона поцяцькувала те коріння та стовбури дерев яскравим зеленим мохом… То вона дібрала відтінки для осіннього листя, для ягід, грибів… То вона розкидала каміння по денцях річок, змусивши воду зазвучати дивною музикою.
У Закарпатті все це відчувається, як мало в якому іншому регіоні. Адже саме в цьому унікальному краї ще можна пити воду просто з гірських потічків… Адже саме тут коні ще залишаються засобом пересування, а не просто екзотикою чи забавкою…
Вражали барви, вражали звуки, вражали пейзажі, які не здатен вмістити жоден найсучасніший об’єктив фотоапарату…
Про ці та інші деталі – буде далі…
Артрезиденція «Аура міста» Арттерапевтична програма «Евакуйовані» реалізується громадською організацією «Центр спільного розвитку «Дієва громада» за підтримки проєкту «Розбудова структур надання послуг та освітнього потенціалу для психосоціального забезпечення в Україні», що впроваджується GIZ за дорученням уряду Німеччини.
