…Вона точно знає: українська кухня найсмачніша, бо українські жінки – найкращі господині.
Вона ніколи не дотримується пропорцій, а всі інгредієнти при приготуванні страв додає, довіряючи своїй інтуїції та багаторічному досвіду.
Одна з її бабусь була угоркою, а друга – словачкою, що теж вплинуло на кулінарний талант.
Вона провела безліч майстеркласів, але не має з них жодного фото… Точніше, тепер матиме – «Аура міста», як бачите, це виправила.
Отже, знайомтесь: пані Мирослава Голонич, власниця кав’ярні-кондитерської «Mirella», добре відомої у Сваляві на Закарпатті.
Саме вона стала арттерапевткою для арттерапевтів – провела 13 жовтня майстерклас із закарпатської кухні «Солянка щастя» для митців – резидентів «Аури міста».
БІЛЬШЕ ФОТО – https://dievagromada.org/artterapiya-zakarpatskoyu-kuhneyu/
***
Майстерклас від Мирослави Голонич дуже органічно вписався у низку митецьких заходів, організованих у рамках дослідницької Артрезиденції «Аура міста». Адже зробити страву одночасно смачною, ароматною й красивою – це справжнє мистецтво, на межі з чаклунством. А їжа, приготовлена митцем-чаклуном – це антистрес і одне з найбільших задоволень.
Тому, напевно, так само органічно митці «Аури…» вписувались в інтер’єр цієї кухні.
І з борошном, і з крупою, і з начинками для випічки вони працювали більше ніж впевнено, інструменту й обладнання, як то кажуть, не боялись… Вже в чому була причина цієї впевненості, важко судити – чи то в попередньому досвіді, чи в поясненнях пані Мирослави, чи в спокусливих ароматах і перспективі чудового застілля, чи в тому, що це дійсно мистецтво на межі з чаклунством.
***
Для власного застілля слухачі майстеркласу приготували того дня такі страви: банош (називати його примітивно «кукурудзяною кашею» якось навіть язик не повертається); кіфлики і баники (і першому випадку випічка з начинкою із ягідного варення та горіхів, у другому – рулети з маком + білок); домбовці – булочки, приготовані на пару, зі сливовим повидлом; й оронь голушко (угорська випічка).
Не лише у поєднанні інгредієнтів, а й у самих назвах страв закарбувався основний принцип закарпатської кухні: поєднання угорських, словацьких, лемківських і других традицій, продиктоване історичними обставинами та географією.
А під час власноруч підготовленого застілля учасники мастеркласу дізнавались все більше й більше про ті чи інші аспекти закарпатської кухні, в тому числі, в історичному аспекті.
Ось до прикладу: чому в ній так часто використовується кукурудзяне (на Закарпатті кажуть кендеричне) борошно, кукурудзяна крупа? Адже в цілому в Європу кукурудзу завезли одночасно, чому ж у традиційних стравах Закарпаття її використовують частіше, ніж на тій же Слобожанщині? А причина в тому, що Закарпаття ближче до кордону (як і Одещина, наприклад, тільки Одещина – до морського). Тому все, що завозилось до Європи з інших континентів, саме в такі регіони потрапляло раніше, ніж у ті краї, що знаходяться «глибше» від адміністративного кордону. І саме в таких регіонах все нове швидше ставало, скажемо так, своїм, вже місцевим.
…І подібні речі пані Мирослава готова розповісти про все, що стосується специфіки закарпатської кухні.
***
Ще один важливий штрих до аури того дня: пані Мирослава була одягнена в ексклюзивну сорочку з лемківською вишивкою.
***
Артрезиденція «Аура міста» Арттерапевтична програма «Евакуйовані» реалізується громадською організацією «Центр спільного розвитку «Дієва громада» за підтримки проєкту «Розбудова структур надання послуг та освітнього потенціалу для психосоціального забезпечення в Україні», що впроваджується GIZ за дорученням уряду Німеччини.