Третя з низки творчих лабораторій, запланованих у межах проєкту “Локальні голоси Луганщини в загальнонаціональному діалозі”, відбулась у Рівному 16 травня. Вона зібрала близько 40 учасників/-ць – ВПО з Луганської області, які мешкають у Рівному та сусідніх населених пунктах. Тут були й літні подружжя, й діти, які прийшли з мамами та бабусями…
Спілкування відбувалося у Рівненській обласній бібліотеці для молоді.
Особлива подяка за організацію зустрічі Біловодській селищній військовій адміністрації Віктору Кобернюку та Руслані Багінській які в рамках Меморандуму про співробітництво допомогли організувати захід в Рівному.
Особисте спостереження: скільки б ти не відвідувала/відвідував подібних зустрічей на тлі війни, на тлі того, що тебе позбавили рідної домівки – на них завжди вирине нагору якась нова емоція, якийсь новий спогад про рідну область, якась асоціація, досі зашарована глибоко в душі… І знову змусить плакати.
“Пісню “На калині мене мати колихала” ми співали з сестрами на різних святах. Нас чотири сестри… Дві лишились в окупації, одна за кордоном. Тому зараз я заспіваю одна – за всіх чотирьох”, – розповідала пані Людмила зі Старобільського району.
…А спів її і те враження, яке він справив на присутніх, словами не опишеш…
“У нас, у Луганській області, найкраща земля. Саме земля… І ніде немає такої дерези, як у нас. І як тут люди мітли роблять, як вони ними підмітають”, – ділилася своїм пані Тетяна з Марківської громади.
Люди розповідали про храмові свята, властиві тим чи іншим селам, селищам і містам. Про те, як на одному такому святі зійшлися місцеві маленькі діти та їхні ровесники, що приїхали з батьками на свято з Америки та РФ. Тобто, всі говорили різними мовами. А одна дитина була така, що взагалі ще не балакала. І ці діти якось знайшли спільну мову, порозумілися й об’єдналися навколо пиріжків з вишнями.
…І згадували ми соняхи, воронці і байбаків…
До заходу активно долучились представники/-ці Біловодської громади Луганської області, які працюють у Рівному в Біловодській СВА та комунальних закладах громади – в медицині, освіті, соціальній роботі тощо. До речі, були серед них і місцеві мешканці, які за чотири роки роботи в релокації стали частиною колективу Біловодської СВА. І вони теж із сльозами говорили про те, що Луганщина є і буде Україною, а її люди – українцями, і про це має знати загальнонаціональна спільнота.
Завдання проєкту “Локальні голоси Луганщини в загальнонаціональному діалозі” – збирати, документувати, зберігати й доносити до суспільства пам’ять про українську Луганщину й про її людей – наскільки це нам посильно. Зустріч у Рівному дала для цього величезну кількість матеріалу, опрацювання якого попереду.
Що стосується матеріальної культурної спадщини Луганської області – безпосередньо на творчій лабораторії в Рівному переселенка з Верхньої Покровки Старобільського району Юлія передала організаторкам заходу старовинні рушники, які є прикладом типової вишивки Луганщини. Рушники стануть експонатами Луганського обласного музею, який з 2014 року пережив дві релокації.
Показово, що одночасно з організацією творчої лабораторії для тих, чиєю домівкою є Луганщина, колектив Рівненської обласної бібліотеки для молоді готував виставку, присвячену Луганщині. Там представлені наші автори і спогади, які нам болять.
***
Проєкт реалізується ГО “Центр спільного розвитку “Дієва громада” у партнерстві з Луганським обласним краєзнавчим музеєм, ГО “Арт-Резиденція Плюс-Мінус ” та Старобільською районною державною адміністрацією в рамках проєкту “Спадщина. Простір для роботи” за підтримки міжнародного благодійного фонду “ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив” та програми “Партнерство за сильну Україну”, яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.