Арттерапевтичне заняття з колажування «Планування образу майбутнього» від художниці Олени Каїнської у рамках Артрезиденції «Аура міста» відбулось 13 жовтня одразу у двох варіантах. По-перше, то була робота з пластиліном. А по-друге – кромсання газет і журналів з наступним наклеюванням різних образів і слів на кольоровий аркуш формату А4 (чи навіть більший).
Завданням було втілити засобами мистецтва власний образ майбутнього, а також те, що уособлює для тебе безпеку й комфорт.
І, зрештою, терапевтичною стала не тільки робота з певними матеріалами на задану тему, а й атмосфера заняття, його енергетика.
Джерелом тієї енергетики була сама Олена. Кожному зробила чай або каву. Кожного щиро вислухала. Про власні стосунки з війною щиро розповіла. І кожному захотілось так само розповісти про власний досвід…
І зрештою всі – під каву з чаєм та тиху розмову – зробили дуже й дуже різні штуки…
Ось короткий перелік найнесподіваніших варіантів нашого уявлення про комфорт та безпеку, втілених у пластиліні.
Волейбольний майданчик. Його – із стоячою сіткою та м’ячем – виліпив 16-річний хлопець, який виїхав на Закарпаття разом із мамою зі Старобільського району Луганщини.
Біле янголятко на хмаринці – бачення комфорту й безпеки від 46-річної бабусі й медсестри з Балаклеї.
Чорноморський пляж з компанією дівчат-підлітків (онучок) – робота Ірини, переселенки з Одеси. Ірина з таким завзяттям добирала для дівчаток пластилінові купальники, що аж іншим на пляж закортіло…
Кіт Пушок – він лишився в окупації на Луганщині. Іра, його хазяйка, пропрацювала у своїй роботі найдрібніші деталі: її сіро-чорний Пушок має вуса, вії, розпушеного хвоста… Він вразив інших учасників та учасниць заняття, й вони виліпили для Пушка морковку й огірки (він любить овочі), а також сардельки (їх же взагалі будь-який адекватний кіт любить…)
Гімалаї на світанку, рожеві й фіолетові з білими засніженими верхівками, з камінцями у підніжжі… І тут же – віконце з квіткою, ліжко й киця… Так виглядав затишок у виконанні самої Олени Каїнської. Її кицю, до речі, звати Сур’я, і для індусів це слово означає Сонце.
Озеро в сосновому лісі, човник на ньому, поруч – намет, мотоцикл та вогнище. А в човнику сидить на веслах авторка роботи…
Знову ліс, з грибами та деревами (і гриби тут більші від дерев) – так бачить свій комфорт жінка у віці «за 50», яка покинула домівку в Київській області.
…І ще. І ще.
А от під час колажування з газет та журналів використовували не лише візуальні образи, але й словесні – адже в друкованій пресі і текстів вистачає, крім ілюстрацій.
І з цих колажів ставало зрозуміло, що більшість із переселенців, які прийшли на арттерапевтичне заняття, пов’язує власне безпечне майбутнє з таким самим майбутнім своєї країни. І на одне з перших місць при цьому ставить такі категорії, як свобода та гідність
***
…Вони ліпили з пластиліну, різали газети, комбінували образи на кольоровому картоні й одночасно говорили про дуже різні речі – несподівані і, на перший погляд, мало поєднувані.
Про Гімалаї з облитими сонцем верхівками. Про улюблених котів та про їхні харчові вподобання. Про власне безсоння на фоні війни. Про пластилінові мультики з дитинства. Про віконця з квітами й зручні ліжечка. Про онуків, про море, про озера, про дітей, про спорт…
Артрезиденція «Аура міста» Арттерапевтична програма «Евакуйовані» реалізується громадською організацією «Центр спільного розвитку «Дієва громада» за підтримки проєкту «Розбудова структур надання послуг та освітнього потенціалу для психосоціального забезпечення в Україні», що впроваджується GIZ за дорученням уряду Німеччини.